стійкий

-а́, -е́.

1) Здатний твердо стояти, триматися, не падаючи, не коливаючись; прот. хисткий. || перен. Який відбувається спокійно, розмірено; урівноважений.

2) Який довго зберігає і виявляє свої властивості, не піддається руйнуванню, псуванню і т. ін. Стійка фарба.

3) Для якого характерні стабільність, постійність; сталий. || Довготривалий.

4) Здатний витримати зовнішній вплив, протидіяти чомусь. || до чого, проти чого. Здатний зберігатися, існувати за несприятливих умов (при змінах температури і т. ін.); витривалий. || перен. Який не піддається сторонньому, перев. негативному, впливу (про людину).

5) перен. Який виявляє наполегливість, твердість, непохитність у намірах, поглядах, вчинках, діях і т. ін.; вірний своїм переконанням; незламний. || Який ведеться з наполегливістю, твердістю, непохитністю.